Як ефективно захистити компʼютерну програму в Україні

Цифрова трансформація економіки та стрімкий розвиток індустрії інформаційних технологій зумовили зростання ролі комп'ютерних програм як ключових об'єктів інтелектуальної власності. Розробники програмного забезпечення інвестують значні ресурси в створення інноваційних продуктів, проте стикаються з проблемою несанкціонованого копіювання, модифікації та комерційного використання їхніх розробок. Ефективний захист комп'ютерних програм вимагає комплексного підходу, що поєднує різні правові механізми та технічні засоби охорони.

Правова природа комп'ютерних програм як об'єктів інтелектуальної власності

Комп'ютерна програма визначається як набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату. Це визначення охоплює як вихідний код, так і об'єктний код програми.

Принципове значення має те, що компʼютерна програма згідно зі статтею 433 ЦК України охороняється як літературний твір. Таке прирівнювання означає, що на комп'ютерні програми поширюється режим авторського права з усіма притаманними йому особливостями та механізмами захисту.

Авторське право на комп'ютерну програму виникає автоматично з моменту створення твору і не потребує реєстрації, виконання будь-яких формальностей чи депонування.

Суб'єкти авторського права на комп'ютерні програми

Первинним суб'єктом авторського права на комп'ютерну програму є її автор – фізична особа, творчою працею якої створено програму. Українське законодавство встановлює презумпцію авторства, згідно з якою автором вважається особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору, якщо інше не доведено.

Особливості виникають у разі створення комп'ютерної програми у трудових відносинах. Відповідно до статті 429 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Ця норма часто стає джерелом спорів між розробниками та роботодавцями.

Для уникнення конфліктів рекомендується укладати чіткі трудові або цивільно-правові договори, в яких детально регулюється питання належності прав на створювані комп'ютерні програми. Стаття 430 ЦК України дозволяє сторонам договором встановити, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві або замовникові, або їм обом спільно.

При створенні програми кількома авторами виникає співавторство, яке може бути роздільним або нероздільним. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права", право на використання твору, створеного у співавторстві, належить співавторам спільно, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Комплекс майнових прав на комп'ютерні програми

Закон України "Про авторське право і суміжні права" визначає виключне право автора на використання твору, яке включає право на відтворення, розповсюдження, публічний показ, публічне виконання тощо. Для комп'ютерних програм особливе значення мають такі майнові права:

• Право на відтворення передбачає виготовлення одного або більше примірників комп'ютерної програми у будь-якій матеріальній формі, включаючи копіювання в пам'ять комп'ютера. Це право є фундаментальним для захисту від несанкціонованого копіювання програмного забезпечення.
• Право на розповсюдження охоплює продаж або іншу передачу права власності на примірники програми.
• Право на переклад та переробку має особливе значення для комп'ютерних програм, оскільки охоплює створення похідних творів, модифікацій та адаптацій програми. 

Особливості охорони алгоритмів та інтерфейсів

Стаття 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлює, що авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Це положення має критичне значення для комп'ютерних програм, оскільки означає, що алгоритми та логіка роботи програми самі по собі не охороняються авторським правом.

Охороняється лише конкретна форма вираження алгоритму у вигляді коду програми. Якщо інший розробник створить програму, яка реалізує той самий алгоритм, але іншим кодом, це не буде порушенням авторського права на оригінальну програму. Така ситуація відповідає фундаментальному принципу авторського права – дихотомії ідеї та форми.

Аналогічний підхід застосовується до користувацьких інтерфейсів. Графічні елементи інтерфейсу можуть охоронятися як окремі об'єкти авторського права (твори образотворчого мистецтва), проте загальна концепція або функціональність інтерфейсу не підлягають монополізації через авторське право.

Технічні засоби захисту та правове забезпечення

Закон України "Про авторське право і суміжні права" передбачає можливість застосування технічних засобів захисту авторських прав. Правовласник має право використовувати будь-які технології, технічні пристрої або їх компоненти, що контролюють доступ до об'єкта авторського права, запобігають чи обмежують здійснення дій, які не дозволені або заборонені законодавством.

До таких технічних засобів належать системи ліцензування, криптографічний захист, механізми аутентифікації користувачів, технології управління цифровими правами (Digital Rights Management), засоби запобігання копіюванню тощо.

Ефективна система захисту має поєднувати технічні та правові механізми. Ліцензійні договори мають чітко визначати умови використання програмного забезпечення, обмеження щодо кількості інсталяцій, заборону зворотної розробки та декомпіляції. 

Реєстрація авторського права 

Хоча реєстрація не є обов'язковою для виникнення авторського права, добровільна реєстрація авторського права на комп'ютерну програму в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) має свої переваги.

Свідоцтво про реєстрацію авторського права полегшує доказування авторства та дати створення твору в судових спорах. Воно створює презумпцію належності авторського права особі, зазначеній у свідоцтві, що перекладає тягар доказування на іншу сторону спору.

Додатковим механізмом фіксації авторства є депонування примірника комп'ютерної програми в спеціалізованих організаціях або нотаріальне посвідчення дати створення твору. Такі заходи створюють доказову базу для майбутнього захисту прав у разі виникнення спорів.

Міжнародна охорона комп'ютерних програм

Україна є учасницею основних міжнародних договорів у сфері охорони авторського права, зокрема Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів та Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (WCT). Ці договори забезпечують національний режим охорони для творів іноземних авторів та встановлюють мінімальні стандарти захисту.

Для забезпечення міжнародної охорони комп'ютерної програми рекомендується включати до ліцензійних договорів положення про застосовне право та підсудність спорів, особливо у транскордонних відносинах. Важливим є також дотримання вимог експортного контролю при міжнародному розповсюдженні програмного забезпечення, що містить технології шифрування.

Висновки

Ефективний захист комп'ютерних програм в Україні вимагає комплексного підходу, що поєднує використання авторсько-правових механізмів, альтернативних форм охорони та технічних засобів захисту. Автоматичне виникнення авторського права забезпечує базовий рівень охорони, проте для максимального захисту інтересів розробників рекомендується поєднувати добровільну реєстрацію або депонування програми, чітке договірне регулювання відносин з працівниками та контрагентами, застосування технічних засобів захисту та, за необхідності, патентування інноваційних технічних рішень. Проактивний підхід до захисту інтелектуальної власності на стадії розробки програмного забезпечення є запорукою успішного попередження та врегулювання потенційних конфліктів.